Учениця 5- А класу Запорізької гімназії №19 Тіна Безлер за запрошенням Благодійного Фонду «Талановитий Світ» взяла участь у Всеукраїнському дистанційному літературному конкурсі «Моє слово», який відкрив нові можливості для учасників з будь-яких куточків України та по всьому світові, дозволяючи їм долати географічні кордони, матеріальні бар’єри.
Тіна надала свою роботу «Семен захисник» у жанровій номінації: «Авторська проза. Змішана. 3 категорія від 10 до 13 років» та завоювала І місце! Вітаємо з перемогою юну письменницю!
Роботи приймалися у жанрових номінаціях: авторська проза та авторська поезія у різних вікових категоріях. Їх оцінку здійснювало журі, яке
складалося з професійних журналістів, редакторів, літераторів, сценаристів, режисерів з України, США, Німеччини, Аргентини, Польщі, Сінгапуру, Мексики, Австрії, Бразилії, Іспанії та інших країн, а також провідних українських викладачів творчих дисциплін, діячів культури і мистецтва, керівників творчих колективів.
Організатори конкурсу розповіли, що грошовий фонд, сформований в результаті проведення конкурсу, буде спрямовано на організаційні питання та підтримку ЗСУ, а також на розвиток нових освітніх ініціатив та творчих проєкт.
Пропонуємо познайомитися з конкурсним твором.
Семен-захисник
Коли мені виповнилось шість років, батьки подарували кошенятко. Котик був такий гарний: весь чорного кольору і з великими коричнево-жовтими очима. Я назвала його Семеном. Він був грайливим, носився по квартирі так, наче це був стадіон, ходив за нами скрізь і хотів, щоб ми постійно були вдома.
Своєю поведінкою кіт створював ситуації, за що йому часто «попадало» від мами, але почувши його муркотіння, вона одразу починала гладити свого улюбленця. А як він нас зустрічав, коли ми поверталися додому – бігав, стрибав, нявкав і катався по підлозі. Навіть якщо в тебе не було настрою – він одразу з’являвся!
Напередодні Нового 2022 року, ми поїхали на Херсонщину, в село, де народилися мої батьки, а зараз живуть їх батьки. Моя бабуся Таня, попросила залишити Семена, щоб побув у неї. «Наступного разу приїдете і заберете його додому, а поки побуде у мене – на курорті», – сказала вона.
Бабуся розповідала, що спочатку він дуже сумував за нами, весь час бігав до дверей, чекав, але згодом звик, та й бабуся весь час була вдома і дуже його балувала: давала різні ласощі, гладила по спинці, чухала за вушком.
Ми хотіли поїхати до бабусі в березні, а в лютому 2022 року розпочалася війна і ми досі не можемо поїхати в село. Війна - це дуже жахливо! Це жахливо і тут в Запоріжжі, бо недалеко лінія фронту, трапляються прильоти, де постійно виють тривоги! Але ж тут ми всі разом: і батьки, і друзі, і вчителі, а саме головне – ми в рідній Україні!
А що говорити про бабусю, яка живе на окупованій території, по вулицях ходять загарбники з автоматами, а в будинку вона одна! Та ні, вона не одна, з нею завжди Семен! Здається, що він може її захистити! Як та маленька, крихітна тваринка може допомогти моїй бабусі? Уявіть, цей маленький клубочок із самого початку війни вирішив, що він старший і взяв на себе відповідальність за бабусю. Котик відволікає її від тривожних думок, а особливо в тоді, коли зовсім не було зв’язку в селі.
Бабуся каже, що коли гладить кота і відчуває тепло його тіла, то їй здається, що вона не самотня, а котяче муркотіння рятує від смутку і стресу. Він їй постійно нагадує про нас, що вона не одна. Семен приніс в дім затишок та відчуття безпеки! Колись бабуся подарувала Семену свою любов, а тепер вона до неї повертається у десятикратному розмірі! Бабуся говорить: «Я дуже чекаю на Перемогу, але Семена вам не віддам!»
Бабусе, не турбуйся! Твого захисника ніхто не забере, бо ви не просто друзі, а друзі, які підтримували одне одного під час війни.
Комментарии